коли наша крихка механіка неможливості_жити_порізно розхитається до перевтілення у марудність досадних збоїв полетить на тривожний дзвінок швидка і з діагнозом пусто_совісно забере мене у відділення переливання любові дистильована тиша навчить як воно - засинати під цвілою ковдрою ненароком як це звичайно і буває в сльозливих кінах скаже медсестра злякано після обходу ранкового лікарю, ми його втрачаємо його пульс критично спокійний і збереться сивий консиліум який про любов знає все (майже) сперечатиметься тактовно про вплив часу на душевну саркому і що тут наука безсила а ти увійдеш і скажеш я не можу без тебе так довго. пішли додому |