укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 42226, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.10.18
Роздрукувати твір

Іван Редчиць

РУБАЇ

Ліні КОСТЕНКО


* * *
У рідній мові я шукаю перла,
Щоб у моїй душі вона не вмерла,
Бо сяють в ній усі клейноди й берла, –
Віки ні букви з пам’яті не стерли.


* * *
На скелі Слова радісний стою,
По вінця душу вклечано мою,
І серцем обійнявши всю планету, –        
Я, наче юний, келих сонця п’ю.
                                 

* * *
Лиш той духовним стане шукачем,
Хто володіє словом – не мечем.
Хто є володарем дзвінкої тиші, –
До істини не ходить манівцем.


* * *
Мабуть, є в кожного своя мета,
І дум, і мрій, і серця висота.
Лише чомусь не в кожну душу ллється,
Мов дивне світло – Слова чистота.


* * *  
Я молодію в дітях і в онуках,
І глибшає душа тисячозвука,
Не долітає до високих струн –
Важкого лихослів’я каменюка.


* * *
Роса молитви на моїх вустах,
На скелю Слова я лечу, як птах.
Я п’ю снагу з його джерел правічних,
Моя душа святкує в небесах.


* * *                        
Я бачу душею Твою таємничість,
І колесо часу, що котиш у вічність.
Творю я натхненно симфонію літ,
І всотую серцем Твою ідентичність.


* * *        
У небесах свідомості моєї
Розквітли знову думи, як лілеї.
В моїй душі божественне чуття –
Небесною осяяне зорею.


* * *
Живе зерно у пригорщах землі,
В душі слова – великі і малі.
Мов зерня, рідне слово я лелію,
Іду босоніж по святій ріллі.                                                         .


* * *
Той став рабом довічним сатани,
А той несе важкий тягар вини.
А третій все шукає вітру  в полі,
Бо не складе ніяк собі ціни.


* * *
У космосі твоєму я живу,
Я трепетно люблю тебе живу.
Дзвенітимеш ти в пісні серця вічно, –
Чаруєш нас у снах і наяву.    


* * *
Я згоден бути в рабстві у Любові,
Всім серцем їй служити я готовий.
А дві сестри – ненависть і злоба,
Хай між собою чубляться до крові.


* * *
Скажу слова освячені Тобою,
Що стеляться шовковою травою.
Мов листя, їх до рани  прикладу,
Щоб розминулась доля з самотою.


* * *
Моя душа закохано мовчить,
У серці дивна музика бринить.
Лише вона єство все заполонить,
І серце заспіває мимохіть.


* * *
Як виростає з мук велика  радість,
Немов змія, чиясь вповзає заздрість.
І двері відчиняю я не всім, –
Нехай розквітне довгождана благість.


* * *
Як легко люди розум потопили
В звичайній склянці, хоч і не хотіли.
Тепер вони без розуму живуть,
І дбають не про душу, а про тіло.


* * *
Моє життя, мов дерево гіллясте,
Голублять душу – і літа, і рясти.
Щодня свій сад я ревно бережу, –
Жар-птиця знову прилітає часто.


* * *
Вже залунали голубі оркестри,
Цю увертюру травень, як маестро,
Почав акордом громових литавр, –
Аж по дібровах покотивсь перестрах.


* * *
У душах струни рвуться від страждання,
Коли звучить там реквієм кохання.
І вже не ступить більше на поріг
Чиясь любов – ні перша, ні остання.


* * *
Стоїть душа навколішки і плаче,
І дивиться на мене так, неначе
Її сьогодні вже образив хтось, –
І я забув про всі свої невдачі.


* * *
Ти чашу долі не доп’єш до дна,
І в тому буде лиш твоя вина.                                                            
О маловірний – чуєш ?! – зупинися, –
Перед тобою – вічности стіна.


* * *
Раптове, наче блискавка, чуття
Освітлює – і душу, і життя.
Щасливий той, хто у простому слові –
Шукає і знаходить відкриття.


* * *
О, друже мій, читачу елітарний,
Біжать думки до тебе, ніби сарни.
Якщо вони зупиняться, тоді –
Я перейду на жанр епістолярний.


* * *
Якби летіла думка, як стріла,
Тоді б її боялася хула.
Якби було на світі більше правди,
Тоді б ніхто не йшов у хащі зла.


* * *
В своєму краї – ми, як емігранти,
Не дбаємо про душі, про таланти.
Здається, що потухне скоро й дух, –
Без нього ж ми – чорнобильські мутанти.


* * *
Щасливий той, хто в пору відпочинку
Іде до трав, до квітів, до барвінку,
Хто п’є з криниць задумливих дібров,
Хто небеса прихилить на хвилинку…


* * *
Душі вершини і могуть ума
Знайдеш, людино, ти в собі сама.
Ясний вогонь завзяття і свободи –
Запалює ненависть до ярма.


* * *
Мабуть, усі сумні уроки помилок
Я вивчити не зможу назубок.
Та добре знаю, що в життєву книгу –
Я запишу натхненний свій рядок.


* * *
Ще не висить моє життя на нитці,
Ще є багато літ на кожній вітці.
Мов щедроцвітна яблуня, душа –  
Плекає плід у мрії, наче в квітці.


* * *
Юнацьких літ бурхливі переходи,
І зрілості моєї тихі води,
І мудрості глибоке джерело –
Усе впадає в океан свободи.


* * *
Від сміху ти помреш, не від хвороб,
Жартуючи, ти прямо б’єш у лоб.
Ачей, ти робиш так не випадково,
Адже твій друг  –  відомий гробокоп.


* * *
Як дух твій спить – духовний ти банкрот,
Що хоче лиш наїдків і щедрот.
І, бачу я, тоді ти оживаєш,
Як слухаєш банальний анекдот.


* * *
І знову я сьогодні сам не свій,
Бо крутить це життя, мов чорторий,
А там, обабіч київської траси, –
Тривожать душу  голоси повій.  


* * *
Прийду до вас дорогами епохи,
І відпочивши під вербою трохи, –
Я про життя вам наше розповім,
Коли чужі затихнуть скоморохи.
     

* * *
На крилах щастя не злетить нещастя,
Воно тобі не зразу в руки дасться.
Ніколи щастя не буває там,
Де серце заморозило безстрастя.


* * *
Мої слова одухотворить дух,
Ласкатимуть вони – і душі, й слух,
Зігріють вас – і вдома, і в дорозі,
Серед життєвих бур і завірюх.


* * *
Лиш капне щастя – і мудріє серце,
Виходжу сміло на життєві герці.
Радію перемозі я завжди,
Як у дитинстві – золотій цукерці.


* * *
Усі мої секрети в тайнику,
Але моя душа не на замку.
І хоч для багатьох вона відкрита, –
Я не підставлю вам свою щоку.


* * *
Гукаю зранку я на всі лади,
І закликаю вас в свої сади.
Немов ріка, моя душа скресає,
Несе льоди важкої ворожди.


* * *
Ти нині переходь упорожні,
А восени – уповні день при дні.
Якщо почервонієш, марновірко, –
Тоді весь вік щаститиме  мені!


* * *
Якщо мине ця Божа благодать,
І хлине туга, як ворожа рать,
Пройду я через муки і страждання, –
Щоб залишити  радості печать.                                                                    


* * *
Я сам собі солдат і генерал,
Коли важкий долаю перевал.
Немов судно, свій хід життя сповільнить –
І я в ту мить беруся за штурвал.


* * *
У горні дум не плавиться чуття,
Якщо не закохався ти в життя,
І не плекаєш душу безупинно,
Як юна мати – чарівне дитя.


* * *
Як стіни духа падають до ніг,
Я сам не свій, мов дикий печеніг.
Тоді я все на світі покидаю –
Орю душі забутий переліг.


* * *
Я туго дух напружую, мов лук,
Як чую серед вулиці матюк.
О як же душу обвіває сором,
І коле в серці, мов попав остюк.


* * *
Підкориш дух – і радість перемоги
Умить затопить геть усі тривоги.
Якщо збагнеш – скорився ти йому, –
Це для душі  велика засторога.



2001
© Іван РЕДЧИЦЬ
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні