Опубліковано: 2011.10.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Іван Редчиць

КУПАЮ ДУШУ

І засвічуся весь і запалаю…
Петро СОРОКА

Торкаюсь до небесної краси,
На будень  я поглянув упівока.
Стою натхнений, світлий і високий,
По вінця сонця, неба і роси.

О,  як же, друже, хороше мені,
Немов дитину, я обняв планету!
Дарую людям зорі і сонети,
Що світяться в небесній вишині.

Кажу про це я мимоволі вдруге
Своєму побратимові і другу,
Щоб не затихла  сріберна струна.

Я в животворних ручаях глибоких,
Купаю душу в денниках Сороки,  –
Симфонії визорює весна.

2007
Житомир
© Іван РЕДЧИЦЬ
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/30947/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG