Ах, сонце і весна,  і музика дощу,
Небесний  ритм і темп, і райдуг  перевесла .
Я  сонцебризком  зранку душу причащу,
Щоб ця важка печаль до дна відразу скресла.

Зелений шепіт листя в сріблі ручаїв,
Душа в купелі сонця й голубого неба.
І не сполохайте  ні слів,  ні солов’їв,
Душа щаслива,  коли поруч є хто-небудь.

У кого мало часу – мовчки промини,
І зупинись байдужий просто на хвилинку.
Ні-ні, не кликатиму я нікого в сни,  –
Я подарую в серціі сховану жаринку.