Опубліковано: 2011.10.18
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Іван Редчиць

ДИЛЕМА



Відкрив Ти небеса Своєї слави,
І я стою під молодим дощем.
Росте земля, ростуть дерева й трави,
І я Любови не напився ще.

Іду невидимий могутньою рікою,
Топлю у ній – і муки, і жалі.
Хлюпочуть води, той іде за мною,
Хто душу не покинув у золі.

А хто залишив – ні  живий,  ні мертвий,
І, ніби робот, свій торує шлях.
І що хотів би у душі зітерти?
І чи хотів би, щоб воскреснув прах?

Чого стоїть на березі крутому,
Один, як перст, далекий від життя?
І чи колись повернеться додому,
Якщо прошкує сам у небуття?

2007
Житомир
© Іван РЕДЧИЦЬ
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/30942/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG