Я не біжу за молодими, Хай доженуть мене вони. І рими в торбі за плечима – Мені дорожчі за чини. А поетична ця ракета Завжди обгонить легко час. Хотів її спинити – де там: “Показуй, дядьку, майстер-клас!” І зоч я трохи сивочубий, Але не гнуть мене літа. Як юна Муза приголубить, Усе на світі марнота. “Напевно, зовсім ти нездатен, І я тебе ураз навчу!” Кудись веде мене вожата, І б’є раз по раз по плечу. Мовляв, оце за “очі – ночі”, Ти до іменників прилип! А Музи чують і регочуть: “Ну що, поете, добре влип?! І не шукай собі мороки, Якщо не хоче – не навчиш. І озирайся на всі боки, Як за науку взяв ти гріш.” А я послухав і до столу, Виходжу в море – повний хід! Стою на вахті ясночолий, І п’ю очима небозвід. 2011
|