Встеляла мати сни мої льонами,
Такими гарними, як синє небо.
Що вигойдало радісних птахів,
Які вже повернулися додому.

Встеляла мати сни мої льонами,
Такими чистими, як сяйво зір,
Як цвіт калини на моїй сорочці,
Як перший, несміливий поцілунок.

Встеляла мати сни мої льонами,
Щоб крила літ у пісню виростали,
Бо нею предки заквітчали долю,

Щоб діти їх ласкавими були –
До дерева, до квітки, до пташинки,
Щоб не зміліли душі на добро...
1977