Як раптом ти сяйнеш перед очами, Стамую подих і вклонюся сам – Високим і безмежним небесам, Які щоденно творять диво з нами. Ледь-ледь торкнусь до карих зір вустами, І давши волю серцю і рукам, Я відчиню перед тобою храм – Душі, що звів самотніми ночами. Чи ти відчуєш серця торжество? Тверде, як мур, твоє німе єство. Ти - наче лід! А може це лиш поза? Не знаєш ти ні болю, ні жалю! Кажу слова жорстокі, бо люблю, І ждатиму на відповідь sub rosa.. *sub rosa (лат.) - під трояндою, таємно.
|