Вечір, наче вітер, грається волоссям, Золотий підсвічник свічку запалив, Оксамит цілунків обіймає тіло, Зігріває душу стиглий колір слив. У думках пастельних шоколадка «Світоч», Скибки апельсина і гранат-рубін… Наливай, кохана, філіжанки кави І кавове свято зробимо собі. Простирадло ночі розірве на клапті Наших душ безсоння, наших рук тепло. Серед чистих віршів я тебе шукаю, А себе втрачаю в хаті, за столом… Забагато кави ти мені налила, Чи занадто сильний ночі аромат? Котяться по небу зимні апельсини Й на гранату схожий твій смачний гранат.
|