укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44187, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.10.12
Роздрукувати твір

Марина Київська

Режиссёрское

Я зашторила чёрной кулисою осень. Режиссёрскую осень сценарных потерь.
Мне ни много–ни мало – всего двадцать восемь. Мне всего… мне ещё… мне уже… мне теперь.
Были сладкими речи и страстными ночи. Поцелуи, нелепо слетавшие с губ.
Имена нелюбимых, любимых и прочих – в старом файле архивном три столбика групп.
Здесь все лица забыты, ведущие роли были сыграны в первой из горе–премьер.
С визгом дамы Vip-ряда по швам распороли плащ героя-любовника (в свой шифоньер).
Со второго кричали: «Верните билеты!», и в антракте сознанье терял билетёр.
Я стояла тогда режиссёром отпетым, точно зная, что ты – никудышний актёр.
Причитал за кулисой уборщик Ираклий, мол, бессовестный зритель, не ценит наш труд.
Репетиций не будет, не будет спектаклей. Мой вердикт был такой: «В пламя дерево Будд».

Лёгкий выдох. Осталось то дерево целым. Плодоносило пятый богемный сезон.
И актёрский состав был на радость – доспелым, и нашёлся опять к удивлению – «он».
Слёзы горя на сцене - и счастья - за сценой, а зазубренный текст всё никак не идёт.
Обозлённый суфлёр вместо «мой драгоценный», забывая про шёпот, кричит: «идиот!»  
И мешали любовь в бутафорных бокалах. Пили залпом, меняя на воду вино.
Но пьянели мы вправду, потом вполнакала были сыграны – Моцарт, Шекспир и Гуно.
Театральная жизнь с надоевших подмостков перешла в повседневную. Сами виной.
И антракт за антрактом строптивый подросток перескакивал с пятого в двадцать восьмой.
Тихо сходит со сцены безгримная память. Быстрым нервным щелчком нажимаю Delete.
Мои пьесы теперь уже некому ставить…Режиссёр, умирая, сказал: «Не болит».
 



2011
© Марина Київська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні