Опубліковано: 2011.10.10
Поетичний розділ: Філософська лірика

Марина Київська

Звездопад

В назначенный час – звездопад. Взгляд – на небо.
Ты смотришь на смерть не моргая.
Пытаешься хоть на мгновенье продлить полёт догоревшей звезды.
А в маленькой церкви заказаны требы -
крестинная и отпевная.
Всё тем же кадилом – всё те же кресты - от радости – до беды.

Небесные тропы под толщами снега
Для грешников непроходимы.
Слепой поводырь гарантирует приблизительность колеи.  
И райскими фруктами целятся с неба
Подвыпившие серафимы,
И святость дрожит на конце языка раздвоенного змеи.

А жизнь продолжается – в каждом листке и
родившемся заново вдохе.
Ты видишь, на месте упавшей звезды зажёгся точёный крест.
И демоны с грустной улыбкой Психеи
гадают на чертополохе.
Быть может, найдётся хоть парочка-тройка в небе свободных мест.


2011
© Марина Київська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/30819/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG