А розум скептичний глузливо сміється,
             На кпини узявши страждання моє:
             “Затям: та жар-птиця, що в руки дається,
             Синицею в них неодмінно стає”.
                         З моїх віршів


Дивний край мені щоночі сниться.
Там у руки просяться жар-птиці.
Муза, смерть якій – любовне ложе,
Тілом приголубить душу може
Й далі надихає, не вмирає…
Бо ж куди померти можна з раю?
Жодної там сірої синиці,
Хоч усі жар-птиці – відданиці.
Кругле щастя, наче місяць повне,
Там ніхто не назива гріховним…
Мила Музо, сонячна жар-птице,
Чи й тобі той край щоночі сниться?

                       23 вересня 2011 р.