стоїть під лісом дуб старезний на розі вітрів та життів; ця тронна крона величезна – колиска з перших жолудів... у землю вріс колись, і є; до неба вже і не сягає; товсте, неграбне* гілля має: ним, розчепіреним, – вітає... свій вік нікому не в догоду, лиш під нагоду і стає; але породу й скупу вроду до роду щедро віддає... суворий лірик і філософ, думок не менше, аніж літ; а не веде їм бодай лік, – все вітер викрада, й розносить... дуб зашкоруб харизматично, поважно-важно-незворушньо; хоч блискавично-поетично палав: щораз самітньо й мужньо... ...марА-хмАра, дідунь старезний, часів на перехресті всіх: геть лиса крона величезна, пуста колисочка утіх... *) надумаєте вставити літеру "з" – знайте, що я її звідтіля виймав: "не з граб", а з цього-таки дуба! |