Байка Геть збісилися у лісі вовки і койоти. Напустилися на звірів, коли їм супротив захотіли ті при святі висказати щиро, бевзів армію кусючих добре накрутили. Перекрили всі поляни, всі лісні дороги, не пустили звірів рано молитися Богу, а усім приїжджим гостям із лісів сусідних набрехали ніби звірі всі із ними згідні. Відшукали і цапиху, засудили швидко - буцигарні уже повні. просвітку не видко! Молодих оленів гордих - теж у каталажку, бо "знайшли" в них шнур бікфордів і бензину пляшку, що самі їм і всучили, коли щось(?) шукали. Оббрехали, посадили, та й того їм мало - брешуть далі, та так спритно, аж самі тім раді. Їм то що? Одіті, ситі, суд не на заваді, бо у всіх судах в окрузі їхні делегати і вже скоро заборонять вночі звірам спати. А до місяця як виють про любов до лісу, у вині вже руки миють, в меді глину місять. Вони з звірів друть три шкіри, четверту шмагають, не бояться ані віри, ані гніву Краю. Ой даремно це ви, хлопці, пішли проти лісу. ще не встигне зійти сонце - згинете до біса. Бо не можна свою волю диктувать громаді - не прикриє парасоля те, що зветься зрада!
|