Ностальгійний тракторець на пристані...
Чути гнуте слово із корчми.
Наші душі чуються туристами
До приходу ранньої зими.

А сипне сніжок – сплакне наливочка,
Що іще бабуся запасла...
Всесвіту заїжджена платівочка.
Пісня зірки сумовито-зла.

Синє світло вітру нетутешнього.
Монастирський мед.
Коханки крик.
І ставок з млиночком під черешнею,
Що, немов поети, – без кори.

Все те здавна зветься батьківщиною...
Ностальгійно.
Свято.
Сумно так.
Чорна хата...
І вікно відчинене.
І зоря в старе гніздо зліта....

19 серп. 11.