Опубліковано: 2011.08.03
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Iрина Чудакова

Незаметное свое - жаль

Сухие листья шуршат о том, что июль собрал чемоданы, отпустив всё что сказано с ними
В никуда, навсегда, на совсем…
Он уходит забрав своё жарко и оставив прохладу ночи, яркость звёдам, а между строчек
Незаметное свое - жаль…
Жаль, что лето промчалось так скоро,
Жаль, что листья желтеют уже,
Жаль, что самый скорейший поезд, не унесёт с собой ту печаль, что безвозвратностью стала пахнуть
И шептать в седине - жаль…
Ах, чертовка-печаль, что ж ты…
Иногда мне так рвёшь душу…
Для  чего ты шуршишь в листях слёзным тактом о чём-то таком,
Что стремительно исчезает на полустанке с названьем "Память",
На платформе взмахнув платочком,
Прошептав вслед своё - жаль…
29.07.2011

2011
© Iрина Чудакова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/30175/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG