Опубліковано: 2011.07.27
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

Одиноко...


Как одиноко в тех местах,
Где похоронено былое.
Там в трепетании листа –
Оцепененье роковое.

Стихает пение синиц
Под гнётом мёртвого пространства.
Размытых прошлого границ
Не достигает шаг и транспорт…

Бывало, выйдешь за порог,
И – вот оно – смеётся детство
И дарит тысячи дорог
Да одиночество – в наследство!

Но вот и смех уже исчез
В событий беспокойном гуле.
…Да, сказка, нет твоих чудес,
И те, что были – обманули…

Но всё же я, закрыв глаза,
На помощь память призывая,
Хотя б на миг вернусь назад.
Там ты! ...душа моя живая.

2011
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/30117/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG