Той ти, що не я і ніколи тобою не буде,
Так надто не вічний, так вічно для себе нічий,
З усвідомленням власної смерті як майже-застуди
І невмінням забути, що знову приходить вночі.
Ми з тобою одне, але чи пам*ятатиму, хто ти,
Як слід моїх кроків байдужим піском занесе?
...Той ти, хто не я - ти не знаєш цієї скорботи -
Віддавши самому собі, загубити усе.