Опубліковано: 2007.01.18
Поетичний розділ: Філософська лірика

Сергiй Українцев

ДО СВИДАНЬЯ

Что ж, память — ложь,
                              изменимся мы оба.
Пройдёт печаль, а может не пройдёт,
Но чем-то обозначится особым,
Меж нами пробежавший, первый год:

Ты вся уйдёшь в дела, а я уйду в мечты,
Надеждой насыщая образ бледный, —
Рисуя миг, в которым с грустью ты
Произнесёшь: «Не всё прошло бесследно…»
Не станет эхо биться в тишине,
Его не отразят пустые стены,
Но грусть твоя откликнется во мне,
И я пойму, что нужен непременно.

Вдруг оборвётся этот странный сон.
Я встрепенусь и выбегу навстречу,
И так же, как теперь, неловок и смешон,
Я руки опущу тебе на плечи.

2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/2991/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG