укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44190, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.17
Роздрукувати твір

Олена Касьян

***

                  Себя легко за все простить и оправдать,
                  и не дрожа ни за кого, и не болея,
                  в чужих домах чужие простыни сминать
                  покуда где-то наши женщины стареют.

                  И все-равно, какую глупость или блажь
                  принять на веру. Никакие амулеты
                  не защитят ни от потерь, ни от пропаж,
                  а если есть покой, то не на этом свете.

                  Перебирая ткань судьбы по волоску,
                  кусая локти и заламывая руки,
                  мы сочиняем неподдельную тоску
                  (жалеть себя - совсем несложная наука).

                  Поднаторев слегка в искусстве видеть сны,
                  пол жизни спим, подле кого, не замечая,
                  и каждый раз упрямо клонятся весы
                  туда, где стол, и стул, и на ночь чашка чая.

                  Чужая ложь уже, как прежде, не болит,
                  а со своей давным-давно умеем ладить.
                  И можно, вправду, целый мир исколесить,
                  когда бы знать, чего нам в мире надо.

                  Но, потеряв невинность, бренная душа
                  уже на веру ничего не принимает.
                  Часы идут...То замирая, то спеша,
                  а мы всё ищем, кто же маятник качает.

2002
© Олена Касьян
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні