Опубліковано: 2011.06.21
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Дарина Березіна

Романс про Лиса - 1.

Ця повня як повінь наповнює душу по вінця,
Прозора тривога із присмаком лоз і води.
Я кожного разу назавжди тікатиму звідси,
Я жодного разу не зможу назавжди втекти.
Хай виплаче очі понура святенниця осінь;
Найвища свобода - свобода від втрат і розлук!
Мисливці і кури, цього мені, зрештою, досить.
Мене вже ніхто не зуміє привчити до рук!..

Та спрага любити - безжальна, ядуча, запекла,
Розпачлива ніжність - підступніша тисячі Зграй...
Я знову і знову завзято шукатиму пекла,
Бо так і не зможу забути свій втрачений рай...


2009
© Дарина Березіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/29827/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG