укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44184, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.06.18
Роздрукувати твір

Тамара Дяченко

***

                                ИЗ ИГОРЯ ПАВЛЮКА


  СЕЛО ХХ1. ГЛУБИНКА

Ночной ставок. Деревья. Лунный глянец.
Идиллия природы… Не людей…
Туман. Кривые хаты. Двое пьяниц.
Задрипанные дети где-нигде.

Моя печаль бредёт глухой тропою.
Её укрыл собой лесной покров.
Смотрю на всё – и нет душе покоя.
И ветер бьётся, словно в венах кровь.

Глубинка потихоньку засыпает.
Ни песен, ни гармошки…
Странно мне.
Лишь дряхлый дед, что знал ещё Чапая,
Во сне в атаку скачет на коне.

Всем вольно тут – как рыбам на асфальте.
Ни клуба нет, ни праздников святых.
Лишь черноротый поп фальшивым альтом
Пугает несмышлёнышей седых.

А в Храме леса – гнёзда и распятья.
И схроны – со времён Второй войны.
И вижу привидения опять я,
И хрюкают под дубом кабаны.

Летят с небес то ль звёзды, то ли паски,
Как с вышитого крестиком стола.

Всё это –
Завершающая сказка
И первоправда
Мёртвого села.

                               17 июня 2011 года


       СЕЛО ХХ1. ГЛИБИНКА

Стареньке світло Місяця над ставом.
Ідилія природи... не людей...
Два п’яниці… некошена отава.
Задрипані дітиська де-не-де.

Моя печаль, як лісова дорога. Невидим а із неба до зими.
Дивлюсь на все...
Очам моїм волого.
І вітер у печі, мов кров, шумить.

Нічний туман на озеро лягає.
Глибинка засинає без пісень.
Єдиний дід, що знав іще Чапаєва,
У снах дрімотних спогади пасе.

Всі вільні тут – як риби на асфальті.
Нема ні клубу, ні веселих свят...
Лиш чорноротий піп фальшивим альтом
Благославляє сивих немовлят.

А в церкві лісу гнізда і розп’яття,
І вітхі схрони з Другої війни.
Сидять у дуплах привиди хвостаті
І рохкають під дубом кабани.

А зверху зорі падають, як паски
Із вишитого хрестиком стола.

...Оце вона і є –
Остання казка
І перша правда
Мертвого села.

                           


2011
© Тамара  Дяченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні