Опубліковано: 2011.05.23
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олена Шелкова

КОГДА Я УМРУ

И вот я умру, и не выпить мне чаю,
Ни сливок, ни ряженки, наверняка.
Я так под землёй о тебе заскучаю,
Что в небе повесятся все облака!

А я дуба дам – тополя скинут шапки
А я дуба дам, и берёзы замрут,
Дверь будет молчать, сиротливые тапки
По комнате биться, метаться начнут!

Когда я умру, безвозвратно и чётко,
Я буду жалеть об одном каждый час:
Что ты не запустишь в меня сковородкой,
Любимая! Как это было не раз.

Когда я умру под шабаш листопада,
Пойму, подарив миру грустный смешок,
Что смерть пережить, переждать просто надо,
Как ливень, любовь и рекламу, дружок…

Куда попадёшь ты, дурак безбилетный,
Окончив прекрасный, бессмысленный бег?
Когда я умру, не заплачут поэты,
Заплачут стихи, барабашки и снег.

02.05.2011

2011
© Олена Шелкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/29542/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG