Опубліковано: 2011.05.17
Поетичний розділ: Філософська лірика

Iрина Чудакова

По тонкой ниточке, над пропастью, к тебе

По тонкой ниточке, над пропастью, к тебе…. Иду, под замиранье звуков сердца.
То ветер раскачает эту нить, то дождь промочит, то снега покроют….
По тонкой ниточке, так… вопреки судьбе, по голосу души, и днём и ночью,
К тебе иду без страха и без зла, и без какой-то видимой страховки.
Там, за спиной, как пелена времён, в которой эта нить взяла начало,
И закрывает память в тишине тот миг, когда впервые повстречала
Тебя, в той глубине веков, которая вплелась собою в нитку,
Моих к тебе, над пропастью шагов, без права на единую ошибку.
27.04.2011

2011
© Iрина Чудакова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/29485/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG