Опубліковано: 2011.05.13
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Володимир Губанов

На подрамнике Клода Моне

В петербургский окраинный рай
увези нас, летучий трамвай,
и навеки меня окольцуй,
доверительный твой поцелуй.
Унеси, золотая ладья,
на осколки людского жилья,
где, представьте, в зелёном окне
тлеют всполохи Клода Моне.

Кто сказал, что февраль не поёт,
вековой созывая поход,
в водосточные трубы трубя, –
это всё, милый друг, про тебя.
Нас несла золотая ладья…
Что воспомнить могу ещё я?
Эти дни мы горели в огне
сумасшествия Клода Моне.

… Пусть негладко порою в судьбе,
век неверный, признаюсь тебе:
как безумно ты нас ни тасуй,
мне всё памятен тот поцелуй,
тот окраинный призрачный рай,
золотой петербургский трамвай…
Жизнь моя утопает в вине
на подрамнике Клода Моне.

2011
© Володимир Губанов
© музика: Володимир Губанов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/29451/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG