Мене проводжала в далеку дорогу, в чоло цілувала, молилася Богу. Дарила світлинку, неначе іконку, на ній, як картинка, кохана й дві доньки. Світлинка на пам"ять, малесеньке фото, шматочок кохання - душі позолота. Світлинка на пам"ять на склі лобовому - то іскорка-радість, що кличе додому. Як Божая мати, у темнії ночі Ти кличеш не спати утомлені очі. Гартуєш металом натруджені руки, в незвіданих далях хорониш розлуку. З тобою я завше на зустрічі крилах і погляд твій кращий за нано-мастила. Реве двигун справно, колеса, як звірі. Світлинка на пам"ять, мов хрестик на тілі. |