Іржавіє з колесами баддя,
що має горду назву «марсоходу»,
в пустелі, де загублене життя
шукають навіть в навісну негоду.

От знову дме іржавий суховій,
ламає небо кам‘яним цунамі
і я в електросамоті своїй
викрешую себе на небозламі.

Я – складова його і вартова,
піщана марсіянська блискавиця.
Дивіться: я же поряд! я жива!..
Спить в кратері земна іржава криця.