літо лишалось на плесах відбитками пальців
ніжних як біле латаття ледь солонкуватих
круглих ліниво лискучих як стиглі оливки
все нетривке обіцяло триматися тривко
скороминуще не думало навіть минати

в потязі року це літо проїхало "зайцем"
патли русяві стромляло у вікна вагонів
вітер хапало губами заходилось сміхом
в руку мою прослизала волога долоня
потяг летів - і летіла незрима погоня
хтось шепотів гарячково що втеча не вихід

літо так тихо і сторожко дихало вранці
часом до вуст нахиляти доводилось вухо
тільки б цей шелест пташиний пройшовся по шкірі
тонший від світла і холоду легший від пуху
я припускаю що навіть леткіший від руху
янгольських ніг що по вірі ступають ув ірій

літо лишалося лютнями луками летом
ластівок бігом човнів переплетенням плоті
травами звабами зливами льоном і квітом
не потривожене спазмами люті і хоті
літо солодке і вічне лишалося літом