Опубліковано: 2011.03.14
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ганна Сауляк

Надія

Тремтячі пальці стиснули троянду,
А серце, надірвавшись запекло,
Вуста зімкнулись
З сонячного ранку
Здавалось все навколо
Бите скло.
Бажала вмитись вогняною кров»ю,
Що через очі вилилась з душі,
Чоло завмерло зморшкою кривою.
Чи видно зараз
Хоч мазок краси?
Чи досі біль відома була серцю?
Мабуть, що ні, то було –
Тільки так,
Для гарту перед кроком в пекло,
Перед грозою
Снився тільки жах.
Невже, до болю скусані вуста ці,
Колись були від пристрасті німі?
Невже така знедолена та вдача,
Що при народженні
Призначена мені?
Я не шкодую, та не сподіваюсь.
Я буду жити далі,
Але як?
Знов запалали дивно
Мертві квіти.
Чи то для мене добрий знак?

2007
© Ганна Сауляк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28931/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG