Опубліковано: 2011.03.10
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Євгенія Красноярова

Синопсис

В дождливый день, тяжёлый как гора,
свернувший мне простуженную шею,
я выхожу с ребёнком на бульвар
и объясняю жизнь – как я умею.

Вот кирпичей натруженный вотив,
вот старый пёс, голодный как собака,
вот жёлтый дом согнул кариатид,
неслышно умирающих от рака…

Вот голубь спрятал чёрное крыло
и вынул снова – дождь идёт на убыль.
Всё, что осело влагой на стекло
и обметало изморосью губы,

всё, что сковало ржавчиной сустав,
благословлённый солнцем на движенье –
стекает вниз, в подвешенном устав
и глупом находиться положеньи…

Ребёнок, помни – всё проходит так:
Слетает с неба и стремится в землю.

И только слово – ввысь уносит птах…
И только звуку – гул Вселенной внемлет.

2011
© Євгенія Красноярова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28895/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG