твій Великдень іншому гряде
скресло так неначе й не скресало
в небі сонце сіре аж руде
пальцями засалене кресало

вишмульгане іскор не сипне
нігті збив у кров чола у поті
хліб глевкий насущний що на днесь
в сухарі возводив що на потім

то ж на кого я подам у суд
хто у мене каменем не кине
комсомолці душу розтрясу
з союзянок виберу членкиню

чарка на живця мене взяла
куца свічка вже шкварчить край тіла
чашо друга я ж бо не зі зла
під спідницю вклав тобі тротилу

лиш збирався жити – і під прес
телеологічно а чи всує
вітер повернувсь до рідних крес
посолодшав мед гіркий смакує

світу тент протрух уже давно
ллє вода за комір із брезенту
і клепсидри вічний метроном
тім’я точить: vivere memento

              26 березня 2001 р.