а він по той бік випрягав волів
а між тобою й ним ріка стояла
а перед нею сад із нив і слів
казали ниви він тобою снив
слова були та ще себе не знали

за ними ніч і німота була
вона світилась і вертала в річку
вона була мов хміль його чола
твоїм чолом вона йому була
замріяна ранкова і музична

а ти текла вустами до чола
таким небавним шереховим плавом
весь день між нив і музики текла
де понад плесом тінь його весла
а над веслом душа його русява

а за водою плакало тепло
а за волами обрію не стало
вже цвіркунами пташіло зело
а ти не й знала що тобі було
бо пів душі ріку перебрело
а пів до ранку у воді стояло