Він пішов і забрав За собою свою епоху. Ніби давній папірус – Згорнув її і - поніс. І, здалось, - не лишилось Нічого опісля нього… Так буває порожньо, Коли вигорає ліс, Так буває затихо, Коли відживають звуки: Всі разом, водночас, Ніби скошений мідний дзвін… Він пішов і забрав У безчасну гірку розлуку Те, що ніс у собі Він один, Тільки він один. Не шкодуйте доби, Що родила високі надії, А шкодуйте душі, Що не втримала їх у собі… Він пішов і забрав Всю – Інакше ж бо – просто не вміє, Як і жити не вмів – На піврозмаху, серця на пів… Все, як завше, банально: Не стачило – підхопити. Все, як завше: на зміну Сонцю – холодний льох. І лишилась епоха Сиротою без цього світу, І залишився світ Без найкращої із епох. 2.03.11 |