Опубліковано: 2011.02.22
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

Радужное прошлое

Звезда Маир сияет надо мною… (Ф. Сологуб)

Осколки разбитого детства
Мечты искромсали мои...
От прошлого некуда деться.
И где он, далёкий Маир!

Пронизаны радостной дрожью,
Проносятся годы, а я
В грядущее по бездорожью
Иду, за предел бытия.

Мелькают забытые лица,
Фрагменты былого. Они
Меня призывают молиться
За прошлые грешные дни…

А лучики воспоминаний
Погасли, не греют мой мир.
В свинцовом осеннем тумане
Померк мой желанный Маир….

Молюсь, чтобы не было боли
От счастливо прожитых дней
И чтоб, обедневши судьбою,
Не стал бы я духом бедней.

Грядущее свяжет, конечно,
Тугою петлёю невзгод
Крыла, на которых беспечно
Душа совершала полёт.

Оно роковой пеленою
Окутает радужный мир,
Но вновь заблестит надо мною
Зовущий в иное Маир!

2011
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28735/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG