Опубліковано: 2011.02.22
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергій Синоптик

***

Этот город меня не любит, но мы держим нейтралитет.
Этот город мне нагло врет, что счастье не за горами.
Я держу тебя за руку, крепко, вот уже пятую сотню лет
(А может быть, пять минут – снова что-то не то с часами)

Ты улыбаешься горько, поправляя на плече планшет,
Ты говоришь: «Хватит баловаться с чудесами».
А я молча в память складываю, как в конверт,
Твои улыбки и странный взгляд, и Москву с дождями.

Наши мысли сворачивают нас в рулет,
Мы кормим птиц солеными огурцами…
Мы с тобой – как дырявый, но самый любимый плед,
Из которого жизнь складывает оригами.

…Мне кажется, здесь нужен еще куплет,
Четверостишье, катрен – как его обозвать словами?
Но на самом деле ничего здесь, конечно, нет,
Кроме нас с тобой, друг за друга цепляющихся руками.

2010
Москва
© Сергій Синоптик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28718/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG