Опубліковано: 2011.02.12
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Олександр Афонін

***

Ах, как дома алеют спозаранку,
Зажженные невидимым мне солнцем.
Оправленное в горизонта рамку
Небес синеет чистое оконце.
Какой покой! Ни облачка, ни ветра,
Но улицы в морозной дымке сизой.
Все замерло на целом белом свете...
Лишь голуби толпятся на карнизах,
Сбиваясь в кучки, чтоб теплее стало...
Воркуют что-то на своем, на птичьем.
Ну, потерпите, так осталось мало,
Уже весна идет в своем величьи.
Хотя февраль дошел до половины,
Но выглядит он как усталый странник.
А этот день, столь юный и невинный,
Я думаю, уже весны посланник...

2011
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28553/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG