Мамочко, моя рідненька,
вибач, що я ще маленький,
що сказати ще не вмію,
та все добре розумію.
Люблю серденьком крихітним,
лагідну ,тебе, привітну.
Вибач за безсонні ночі,
за вогкі від слізок очі.
Виросту матусю швидко,
не буду робити збитки,
хіба трішки ,хіба капку...
З святом дорогенька мамко!


  ---------


Поки спав я тихо-мирно
Миколай приходив, певно -
Під подушкою гостинці
І цукерки на ялинці.
Ще знайшов я там записку,
Миколай залишив нишком.
Отакого вона змісту-
"Ходжу я селом і містом,
І полями,і степами,
Дорогами і мостами,
Заглядаю в кожну хату,
Приношу дари малятам.
Але лиш послушним й чемним,
Якщо ти у цьому певний-
Жди мене на другий рік!
Якщо ні-мину поріг."
І задумавсь я наразі-
Що це мав він на увазі?


  -----------



Сонце вийшло cпозаранку-
День народження в Мар"янки.
То промінчиком лоскоче,
То заглянуть хоче в очі,
Грається в віконечку
Пустотливе сонечко.

Ось забігло у кімнату,
Стало в ліжко заглядати.
Геть запуталось в волоссі
І не випуталось досі.
      
А Мар"яночка проснулась,
По кімнаті роззирнулась,
Й засміялася так щиро,
Як те сонечко грайливе.


  -----------


Набік шапка,
руки в боки,
я - козак,
мені два роки!
Гляньте мамо,
гляньте батьку,
як притупую я хвацько!
Лиш в одному
я не певний-
кажуть ніби
я нечемний.
Але правда то,
чи ні -
та даруночки - мені!


 -----------


Всміхнувся ранок крізь ,бурульки-сльози,
Гукнув за обрій: " Сонечко ставай!"
Стук-стук в віконце біле від морозу
І попросив: " Наталочко, співай!"

І заспівала пташка щебетлива,
Затанцювали постаті дерев
І появилось на замерзлих шибах-
"Вітаєм з днем народження тебе!"

Бажаєм щиро лиш таких світанків,
Будити сонце від нічного сну,
Завжди співати звечора до ранку
й впізнає доля зіроньку свою.


  -----------



Мамо, татку,
маю зуби!
Нині рочок
мені буде!
Он як топаю
Я вправно,
Козачком зростаю
гарним,
й разом з братиком
На славу,
Захищатиму державу.