Опубліковано: 2011.01.23
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ігор Павлюк

РІКА



Золота глибина і туманний пісок за сосною.
Я ще музику тіла твого відчуваю крилом.
Ця серпнева гроза нас обох не пройшла стороною.
Ми зламали весло...

Ми пливли, ми летіли, мовчали, сміялися, мліли…
Ні дзеркал, ні хрестів, ні духів... тільки духів сюди узяли.
А ріка вже, здавалось, приймала і душі – як тіло.
І шукала їм затишку серед підводних рослин.

Як холодний димок відгорілої зірки над нами –
Поспішала ріка за вирійними птахами, ввись.
Ну а ми проти неї... писали на хвилях... і шрами
Зоставались навіки, щоб хтось десь на них задививсь.

До медової пристрасті нас поманила природа.
Повертались у рай ми.
Та нас там ніхто не чекав...

Зоставалося – разом дивитись на зорі у воду.
І текла в нас пекельна і зоряно-тиха ріка...

2011
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28331/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG