Вертикальнi дими над хатами –
  На погоду – встають над селом,
  І на склi вирiзає естампи
  Морозенко незримим стилом.

  Заступаючи свiт завiконний,
  Де замерзла остання роса,
  В рiзнотрав’ї у буйному тоне
  Хазяями покинутий сад.

  Яблуневi незрiзанi вiти,
  Нiби пальцями руки, сплелись
  У химернiм густiм лабiринтi,
  І мiж них заблукав падолист.

  Бiльш немає кому вiдшукати
  Бур’янами зарослi стежки,
  І звисають у теплу кiмнату
  Інкрустованi срiблом гiлки.