Сiм акордiв каторжної гами -
  Сiм в'язничних крокiв у вiдлюдь...
  Вiльно витiкає мiж словами
  Музика, яку менi не чуть.
  Обминає пальцi, слух i пам'ять,
  Почерком не ловиться в листки
  І тримає над моїми снами
  Владу, не подiлену нi з ким.
  У якому ж невловимiм вiцi,
  Об яку вiдгострену струну
  Хилитнуться строфи на сторiнцi,
  Нiби келих музики i сну?