укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.13
Роздрукувати твір

Олена Коробкіна

Город

На ребрах домов отпечатался след уходящего лета.
Свитком сворачивался разреженный воздух,
Скапливаясь в трещинах золотой пылью.
Слитками топорщились губы каменных львов,
Лежащих на площади.
Глашатай у стен театра провозгласил окончание лета.

Трущоба будила глухих, призывая проснуться.
Разрежался прозрачный воздух, с летом уходил кислород.
Никто не заметил это:
Сидящие в бельэтаже видели, как каменеют
Лица, сидящих в партере,
Но думали: это сон.
Кислород уходил снизу, вверх поднимался озоном.
Многие видели радугу, но ослепли внезапно и вдруг.

Глашатай на площади замолчал...
Свернулся свиток, подогнулись колени,
Присев на ступени рядом со львами,
Окаменел их лучший собрат.
Музыканты трубили в трубы, думали, что успеют
С окончанием лета выдуть лучшие грезы.
И грезы кружились в небе, тихо струясь к солнцу.
Молчащие музыканты не сумели вдохнуть реальность
Вследствие ее разреженности
И застыли подобно львам, и сидящим в партере,
А так же глашатаю и другим гражданам города,
Замолкнувшим в парках, трамваях и пляжах,
Домах и гостиницах, вокзалах и переходах подземных.

Замедляющейся кинолентой ускользала из города жизнь...

Бог-драматург поставил диагноз городу:
Вялотекущая жизнь. Свернул его в свиток
И спрятал папирус в своих бесконечных архивах.
Улыбка каменных львов растаяла в воздухе.
Никто не успел заметить, что нет ничего.
И только коты переняли улыбку каменных львов
И улыбались детям воскресным утром,
Встречая их у подъездов, в подворотнях;
На чердаках улыбались кошкам,
Но город не видел их, залегая папирусом
В бесконечных архивах бога.
Историк подал в отставку,
Архивариус вдруг заснул.
Во сне он увидел свиток, развернувшийся городом,
Но, проснувшись, он все забыл.

2007
Евпатория
© Олена Коробкіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні