Опубліковано: 2011.01.07
Поетичний розділ: Філософська лірика

Євгенія Більченко

Депрессия

По радио орет Григорий Лепс.
Любой из братьев – лицемерней пса.
А праздник в одиночку так нелеп,
Что хоть бери такси – и в небеса.

Мне все равно, куда они идут.
Мне все равно, о чем они поют.
Где возведут передний свой редут.
С кем обретут последний свой приют.

Мне безразличен свет с чужих планет:
Любуюсь им абстрактно, как в кино.
И даже то, живу я или нет, –
Как ни верти, мне тоже все равно.

Лишился яда вражеский укус.
И дружбы вкус уже не так остер.
Труднейшее из мыслимых искусств –
Искусство петь, дыша через костер.

Мне все равно, что нам не по пути.
Вернутся все. Но в разные места.
Что ж, остается медленно идти
По трассе от Вертепа – до Креста.

Попуток – ноль. Снежок, – как мелкий бес.
Шаг вечности красив и нарочит.
Чем дальше в лес, – тем ближе до Небес…
И, слава Богу, радио молчит.
                                      Ночь, 6-7 января 2011 г.

2011
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28104/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG