Опубліковано: 2011.01.05
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олена Шелкова

Погибший человек

                                           
Спотыкаясь, по планете,
Там, где скоро ляжет снег,
Там, где радуются дети,
Шёл погибший человек.

Он шептал берёзам шалым
Боль свою – почти без слов.
Кутался в зелёный шарфик,
Жался к жалости дворов.

А потом, дойдя до точки,
Он, схватив меня, орал,
Чтоб я  рифму, рифму к строчке
Посчастливей подобрал!

Чтоб набрал какой-то номер,
Чтобы в трубку помолчал,
Что из детства помнит море,
Счастье и большой причал.

Вдруг какая-то девчушка
Девяти неполных лет
Подбежала, и ватрушку
Протянула как букет…

…и не замерли оркестры.
и не замер первый снег.
Ну, не всем же плакать, если
Где-то гибнет человек!

29.04.2011

2010
© Олена Шелкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28084/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG