Опубліковано: 2010.12.24
Поетичний розділ: Філософська лірика

Iрина Чудакова

В растаявших окнах туман, миражами мокрыми стелится.

В растаявших окнах туман, миражами мокрыми стелится.
Словно зимы изъян, но теплу все-же, больше верится.
Верится в красоту голых веток больших деревьев,
Верится в простоту дневного, прозрачного света.
Эхом капельки падают вниз, оставляя круги на лужах.
Ветер, сдувающий маски с лиц, песней, слегка простуженной.
Съеден туманом весь белый снег. Кадр за окном черно-белый,
Слегка посеревший, как этот век, по своему очень смелый.
С его переменами вверх и вниз, застыл во вселенском альбоме.
Капельки, эхом, слетают с крыш...
Кто-то однажды вспомнит.
24.12.2010  


2010
© Iрина Чудакова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/27929/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG