Опубліковано: 2010.12.11
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

Зверь






Холодным лезвием рассвет рассёк красу ночную
И кровь по венам облаков в озёра протекла,
И мне подумалось тогда: иную не начну я
Простую жизнь, прозрачнее муранского стекла.

А власть давно прошедшего безжалостно творила
Над будущим, сегодняшним нелепый произвол
С упрямством и кривлянием большого гамадрила,
Которого рассудок мой из страха произвёл.

Как много было бешенства, как много тёмной жути
В глазах его пылающих, в гримасах и рывках!
И так порой казалось мне: он шутит, просто шутит,
Но токи страха бегали по коже на руках.

И солнце пряталось во мгле, и всё не восходило –
Боялось потерять покой в тревожных небесах,
И только луч сжигал туман, как ладан жжёт кадило,
Да плавил грусть сырых чащоб, на тучах написав

Понятные одним лесам светящиеся знаки.
И – лишь запела тишина сиянием небес –
Как тотчас озлоблённый зверь, оскалившись во мраке
Моей души, сокрылся под бесчувствия навес.


2010
Москва
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/27802/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG