Світлотінь мазків відчуваєте в пензлику. Як таємне грає гротеском живопису. Хай - вікно очевидне буде безсмертнику, що у поті чола петриківського розпису. В арабесках глибин воскресли картини. Мій двійник на поверхні знайшовся давно. Точність плям і контурів в об’ємах рутини повертають тотожностям інше вікно. Приручаючи смерть, чорт несе всіх у вікна, не моргнувши і оком на вежі бурлеску. У державних поетів зазначена тітка, котру завтра заріжуть, як коханку біднесеньку. Я дроблю мазок під відкритим небом. З глузду з’їхала краля, шипить, наче оси. Мій двійник підкреслив аж надто детально дворик мій ненаглядний без асфальтної дози.
|