Опубліковано: 2010.12.07
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ферлай Крайзер

Горюнье

Держи рассеченным, казак,
             Своё горюнье слово:
И сам-сонливый, нехотя зыбя, вразвал,
     присыпан сахаристым сколом,
     пресыщенный Днепра узвар-вар,
С утра до вечера воловью горевал,
В немой угар укутав пленный вал.
Понуро взбрыкивает брызгу,
                                       лениво вря.
                               И – нууу, за ветром,
                  вольный зверь,
          пасомый,
Понукан высвистом
                 босоты злоября,
И, то ли солнце в холод облачится,
А может - вызрела
                          надёрная
                                   бела-горчица:
На Лукоморье волочится,
    дрянную выгреть поясницу,
    покуда люто проясниться:
Живым - за нежить расплатиться,
Морозный выморец призвал.
В пути – потешно гоношится,
  И так от стопки хорошится,
      Что век бы шёл отсель.
Чтоб только этот холод,
         По долгоходу
              промысла
              не донимал


2010
© Ферлай Крайзер
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/27771/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG