Я зрізав барвистий килим зі свого саду,

і легко переніс його на заяложену картину,

обволікаючий пилом, пронизаний одразу

світлом, я, немов свіже повітря біля каміна.


Згаслі промені сонця ковзають перед очима,

світ в полі зору щирості не встигаю осмислити

шалені відчуття твоєї рухливості наче

чар прийдешнього, яке відбувається з ароматом.



Місячний лірик, дивиться як би повз бульбашки світів,

втративши невловимість здійснених акордів і примх.

Наразі я отримав цунамі скажених звуків у сфері.

Живий світ в його очах, завжди вислизає з безумства.


Аж ніяк не можна погоджувати рухливість тіней

з кольоровим напруженням палаючого вогню.

Грандіозні картини - це з іншого боку руки мінливого,

які грають звуки, що притаманні міокардам любові.



Ти кремезна і живі враження, як нове спасіння,

щоб не дошукуватися давніх причин твого кохання

яке нетямуще примирювати меблі з швидкоплинним

приреченим мінором величчі сил, що йде від рипу дверей.


А як гостро відчувати трагізм з мого боку, коли немає

жодних шансів для сущого, яке дороге саме по собі.

Яка ж чітка орієнтація миттєєвості почує ці дані,

коли фатально загострилася любов до тебе.