Опубліковано: 2007.01.11
Поетичний розділ: Гумористична та іронічна поезія

Максим Кабір

***

Обороняй мадрид своей души
От липких пальцев всесоюзных хамов.
В глуши застрявший, допоздна глуши
Чаёк вприкуску с вкусными стихами.

Пускай летят снежинок жемчуга
За воротник твоей периферии,
Не закричи от мысли «На века»,
Но лампочкой в себе перегори и,

Поняв ненужность новых рубежей,
Вновь воссияй – уже ни снов, ни станций,
И снег на вкус, как мятное драже,
Дрожит во рту и требует: останься!

Пускай в грязи забуксовала жизнь,
И, чувствуя погоду, ломят ноги,
Открыв с утра газету, улыбнись,
Себя не обнаружив в некрологе.

2006
© Максим Кабір
Текст вивірено і опубліковано: автор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/2774/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG