Революція у лісі. Вийшли на поляну Зайці, кози і лисиці В понеділок зрання. Бо Бурмило із вовками, Зговорившись вчора, Хотять ввести тими днями Кодекс податковий. Щоби, буцім, жилось краще - Так вони сказали. Цебто їм, а ви, пропащі, Щоби не вищали. Бо податками обкладуть, Обдеруть до нитки (А що попросту украдуть, Щоб зробити збитки), І вже точно сам не схочеш Про щось говорити - Будеш опускати очі Й думать як прожити! А там введуть ще податки На твій труд і нори, щоби звірі з злиднів-статків Крам несли в комору. Бо рішив отак Бурмило І вся вовча зграя, Що всі решта звірів - бидло, Й нехай помирають. Раду лісу він скупив вже Усю з потрохами, А чесніших так настрашив, Що трясуть штанами. Сам в сусідніх лісах каже Що то все дурниці, Там лизне, а там підмаже - Й вірить заграниця! А тут на тобі - не хочуть Звірі вгомонитись. Не прийшлось би в світ-за-очі Із лісу ступитись! Не пійме ніяк Бурмило Й вовчі посіпаки, Що укупі звірі - сила Й горобці - собаки! Й не вони служити мають Бурмилу і вовкам, А Бурмило й його зграя Лісу служить толком! І що порівну вкладати Треба у комору, А інакше - йди гуляти Й залишай берлогу! |